Дистанційне навчання. Віконечко в природу.

На подвір’ї у бабусі.

Мета: дати дітям знання про життя свійських тварин і птахів; ознайомити зі спорудами сільського господарства (хата, хлів, тин); удосконалювати знання про український одяг, віночок; виховувати повагу й шанобливе ставлення до народних традицій (у формі гри); розвивати уяву, спостережливість, зв’язне мовлення.

Хід заняття:

Вихователь. Сьогодні, любі малята, ми з вами підемо в гості до бабусі Одарки. А допоможе нам чарівний клубочок. Куди він покотився, туди ми і підемо.

 

А ось і сільське подвір’я.

 

— А що це за скринька стоїть посеред подвір’я і ще й ворушиться.

Дидактична гра «Чарівна скринька»

У скриньці свійські тварини — іграшки.

 

Вихователь (бере зі скриньки іграшку, розповідає про неї або загадує загадку, а коли діти відгадали, виставляє тварину на килим).

 

Ніс — п’ятачок,

Хвостик — гачок,

Рожева спинка,

Це чудова… (свинка).

Кругом бочки,

бігають клубочки. (Квочка з курчатками.)

Вихователь. Підкажіть, дітки, де вони будуть почуватися краще? (Діти знаходять місце для курчат, якомога далі від собаки, щоб не налякала малих.)

— А хто це так весело співає свою пісеньку?

 

Рано вранці я встаю

І кричу: «Ку-ку-ріку!»

З добрим ранком всіх вітаю,

До роботи закликаю. (Півень.)

— Ось у нас який гарний півник, а гребінець який чудовий!

А у скрині ще одна загадка.

Їсть кольорові квіточки,

Щоб у діточок були рожеві щічки.

Цілий день все «му» та «му»

«Молока,— кричить,— кому?»

 

Розглядають картинку «Корова».

Дидактична гра «Хто як кричить»

Мета: навчати дітей відтворювати голоси тварин, закріплювати знання про свійського птаха — півня; виховувати любов до природи.Матеріал: набір іграшок «Свійські тварини».

 

Вихователь виставляє іграшку на стіл, запитує хто це, де живе, як кричить.

Вихователь. А що ж це за подвір’я без криниці?

Раніше на кожному подвір’ї була криниця. А біля неї завжди стояло повне відро води. Це означало, що господарі добрі, привітні люди.

 

Розглядання криниці.

— Дітки, а в гарної господині завжди на подвір’ї росло багато квітів. Навіть тин вона прикрашала квіточками і висаджувала рослину, про яку я вам зараз загадаю загадку.

У зеленім картузі

На одній стоїть нозі,

Коло вуха китиця,

Золотом він світиться.

Звичка гарна отака —

Він голівку поверта. (Соняшник.)

— До чого гарне подвір’ячко, хата є, і хлів, і тин, і тварини, навіть криниця, квіточок багато. А кого ж не вистачає? Мабуть, господині. Ось вона господарочка — бабуся Одарочка. (Із віночком у руках, в українському вбранні.)

— Подивіться діти, як вона гарно вбрана. (Огляд національного вбрання).

Бабуся (звертає увагу дітей на віночок). Раніше всі дівчатка обов’язково носили на голові віночок. Люди вірили, що віночок не тільки прикрашає голівку, але й лікує її.

Огляд віночка.

Народна гра «Чий віночок найкращий»

Діти розподілені на дві групи. Кожна група стає в коло. На слова або пісню вихователя:

Візьмемося за руки,

Підемо на луки,

Там сплетемо віночок,

Станемо в таночок.

 

 

 

Діти беруться за руки і йдуть по колу ліворуч. На останні рядки зупиняються, піднімають руки догори. Вихователь в цей час проказує:

 

Чий найкращий вінок,

Той піде у танок.

 

Діти швидко опускають руки на плечі своїм сусідам. Вихователь відзначає, в якому колі діти швидко поклали руки на плечі і дотримують форми кола. Діти з відзначеного кола танцюють, а решта дітей плескає в долоні.

 

Підсумок

 

Вихователь. Хто живе у бабусі Одарки на подвір’ї?

 

— Вже час повертатися. Клубочок приведе нас у дитячий садок. До побачення, бабусю!