Дистанційне навчання. Віконечко в природу (молодша група)

Тема: Комахи навесні

Мета: розширити знання дітей про ознаки весни та зміни, що настали в живій та неживій природі (в житті тварин, комах, птахів). Вчити помічати в природі ці зміни, оберігати корисних комах. Розвивати спостережливість, любов і бережливе ставлення до природи.

Картинки-ілюстрації: жук-сонечко, бджоли, мурашки.

Хід заняття:

Вихователь  читає вірш “Жук” М.Демидова.

Жук літає жу-жу-жу!

Всіх сьогодні розбужу.

Прокидайтеся від сну

Зустрічати йдем весну!

А травиця шепче “Шу-у-у”

Я рости спішу, шу-шу”

– Догадалися, діти, про що іде розмова?

– Так, про весну, про комах.

– Чи бували ви весною в парку, в лісі, в саду?

– Які зміни зараз сталися? Якою стала погода, небо? Як гріє сонечко? На яких деревах найбільше помітно зміни? (У верби – котики, у берези – сережки).

– Діти, давайте собі уявимо, що ідемо стежкою в лісі. Пригріло весняне сонечко, розтанув сніг, бруньки не деревах набубнявіли, повітря свіже, тепле.

 

(Звучить музика “Пори року” Чайковського, або голоси птахів в природі.)

Читання вірша І.Франка “Навесні”.

Надійшла весна прекрасна,

Многоцвітна, тепла, ясна,

Ніби дівчина в вінку.

Ожили луги, діброви,

Повно гомону, розмови

І пісень в чагарнику.

 

– Правда, в лісі гарно? Ой, тут весна для нас лист залишила! Раптом “ж-ж-ж”. Хто це, діти?

Цілий день вона літає,

І з квіток нектар збирає.

Буде в місті й на селі

Мед солодкий на столі. (бджілка)

Бджола дуже працьовита. Цілий день вона літає з квітки на квітку, збираючи нектар з квітів. Несе його у вулик, там багато збирається нектару, з нього чудовий, цілющий, солодкий мед утворюється. Ви куштували мед? Чи бачили ви, діти, вулики? (Показ малюнка). Люди будують для бджіл будиночки-вулики. Там де багато вуликів – це називається пасіка. Бджоли – корисні комахи, їх оберігають. Коли людина дуже працьовита, про неї кажуть, що вона працьовита, як бджола.

А ще є така прикмета весни: “Якщо бджоли рано вилітають, то весна буде тепла”. “Бджоли раді квітам, а люди – бджолам”.

А тут, дітки, є ще щось для нас. Читання оповідання В.Сухомлинського “Фіалка і бджілка”:

Подружили бджілка і фіалка. Фіалка в полі дивилась на світ своїм радісним фіолетовим оком. А бджілка жила у вулику. Багато разів на день прилітала бджілка до фіалки – брала пилок і нектар. Раділа фіалка своїй подрузі.

Та ось прилетіла бджілка, дивиться, а фіалка закрила свою квітку, схилила журливо голівку.

– Чому це ти, Фіалко, зажурилася, чому квітку свою закрила? – питає бджілка.

– Ой лети, бджілко, додому, бо негода наближається. Буде великий дощ.

Прилетіла бджілка додому. І справді пішов дощ. Отже фіалки на дощ закривають свої пелюстки і цим сповіщають про негоду”.

Читання вірша “Ромашка” М.Познанської.

На стрункій високій ніжці

Біля річки на лужку

У косинці-білосніжці

Стрів я квіточку таку.

Ясним оком жовтуватим

Посміхалася мені.

Я хотів її зірвати,

А бджола сказала: – Ні!

– Діти, а чому бджола не дозволила зірвати ромашку?

У листі для нас ще щось є. (У конверті ілюстрація жука-сонечка). Як називається цей жук? Хто хоче розповісти про нього? Якого він кольору?

Цей жук маленький і дуже гарний. Живе в парках, садах, лісах, на городі. Всюди, де є шкідник попелиці. Така мала комаха, а стільки користі приносить, рятуючи від шкідливої попелиці сади, квіти. Хоча вона і яскравого кольору, але птахи не їдять жука-сонечка. А знаєте чому? Бо цей жук, коли пташка розкриває дзьоба, щоб схопити його, випускає до рота пташки їдучу смердючу рідину. Довго буде недосвідчений птах пам’ятати, що жук-сонечко не тільки не їстівний для них, а ще може бути отруйним. Але для людей завжди приємний і корисний цей жучок. Він зимує під корінням дерев, опалим листям, а ранньою весною прокидається, щоб допомогти людям звільнити сади, городи від дрібних шкідників, жучків-попелиці. Жука-сонечку можна зустріти усюди: в полі, в лісі, на лузі. Нерідко він крізь вікно залітає в кімнату.

Яку загадку знову весна загадала:

– “Одного разу діти пішли на екскурсію в парк. Там розцвіли весняні квіти: мати-й-мачуха, підсніжники. Набубнявіли бруньки дерев. Раптом серед трави Михась побачив яскравого червоного жука. Який же гарний – подумав Михась. Він зловив жука і сховав його у кишеню. Тільки хотів вийти з парку, а кущик бузку його зачепив і щось сказав. Михайлик випустив жука”.

 

– Що сказав Михайлику кущик?

– Чому він відпустив жука?

Виймається із конверта ще один малюнок, де зображено мурашник. Через стежинку снують мурашки, погляньте який будинок вони збудували собі. Як він називається?

– А з чого будують собі мурашник малі мурашки?

Де ви бачили мурашок? Мурашки такі малі, а тягнуть більші за себе гілочки. Живуть дружно мурашиною сім’єю, серед них ледачих немає. Тисячі доріг вони прорили під землею, від цього легше дихати. Мурашки багато років будують своє житло. Вони дуже корисні для лісу, поля. Руйнувати мурашники не можна. Їх потрібно обходити. Люди не можуть жити без домівки, мурашкам теж потрібна домівка – їхній мурашник.

Є цікава прикмета – якщо мурашки сильно клопочуться біля мурашника буде тепла погода, а якщо ховаються – буде дощ.

Бачите, яка цікава наша стежина. Ми зустріли бджолу, жука-сонечку і мурашку, чули голоси птахів у лісі. Яка весна-красна. Всіх розбудила від зимового сну .

Молодці малята!

Підсумок заняття.