Поради психолога. Консультація для батьків: «Як виховати у дитини любов до праці»

Консультація для батьків: «Як виховати у дитини любов до праці»

Трудове виховання Одного разу кожен з батьків задається одвічним питанням: як виховати у дитини любов до праці? Як правило, виникає ця проблема, коли юному чаду, якому судилося стати маленьким помічником, виповнюється 5-6 років. У цьому віці дитина вже в змозі виконувати дуже багато речей самостійно: одягатися, зав’язувати шнурки, допомагати по дому. Дитина зробити це у стані. Але чи хоче вона? Далеко не завжди. І справа зовсім не у вродженому таланті. Працьовитість в дітях можна і потрібно виховувати майже з дитинства. Вже в 3 роки у малюків з’являється бажання допомагати батькам. Починається це з наслідування, і знайомого багатьом “дай я сам”. Але часто дорослі з економії часу або страху, що дитина може зробити щось не так, прибирають за дитину іграшки, не дають помити за собою тарілку або самостійно полити квітку … Не варто дивуватися років через 5, коли на прохання про допомогу ваше дитятко відповість відмовою. Виховати у дитини любов до праці можна тільки за допомогою терпіння і особистого прикладу. З народження малюки спостерігають за дорослими і прагнуть наслідувати їх у всьому.

А з часом починають намагатися повторити їх дії. Але одного спостереження і наслідування недостатньо. З самого юного віку потрібно залучати дітей до спільної діяльності і терпляче пояснювати, що і як необхідно робити. Тільки тоді малюк навчиться розуміти важливість всіх скоєних маніпуляцій. І буде відчувати радість від виконання найпростіших щоденних обов’язків. Тому, коли ваш малюк років у 3 скаже: “Мамо, дай я сам!”, – Дайте йому можливість вам “допомогти”. І нехай після його “допомоги” вам доведеться витратити в кілька разів більше часу на прибирання, прання і інше – виховання у дитини любові до праці коштує того. Адже через кілька років це окупиться сторицею: працьовитий син сам вимиє посуд, розкладе по поличках одяг, не кажучи вже про свої іграшки, приведе в порядок взуття, протре пил і без нагадувань застеле ночівля – загалом, стане вашим незамінним помічником у багатьох справах. Домашні справи для дитини стануть невід’ємною частиною буденного дня, і не будуть викликати негативних асоціацій.

Але якщо вашому чаду вже 5-6 років, не варто впадати у відчай. Трохи терпіння, бажання, любові і фантазії – і ваш маленька дитина стане вашим великим помічником. Адже так приємно, коли про твою дитину кажуть: “Треба ж, який маленький, а який працьовитий!”. У такій важливій справі, як виховання працьовитості, не варто покладатися на інтуїцію і випадок. Необхідно почитати відповідну літературу, порадитися з дитячим психологом і враховувати вікові і особистісні особливості дітей. Одна дитина береться за справу неохоче, без ентузіазму, але зате справа, яка самостійно доведена до кінця, приносить їй ні з чим незрівняне задоволення. Таких дітей важливо концентрувати на результаті, передчутті радості від самостійно виконаної роботи, і розділити з ним цю радість, не занадто критично оцінюючи дрібні недоліки, допущені при виконанні завдання. Інша дитина, навпаки, активно приймається за нову справу, легко захоплюється, і так само легко остигає. А треті, не встигнувши взятися за роботу, прагнуть позбутися її – почуття невиконаної справи, що висить дамокловим мечем, дуже обтяжує їх. До кожного потрібен особливий підхід. У 5-6 років важливо пробудити інтерес до процесу діяльності або досягненню результату, а можна залучити дитину в роботу за допомогою гри або змагання. Пробудити інтерес і зберегти його протягом всієї справи – половина успіху. Але лише половина. Друга важлива частина виховання у дитини працелюбності – привчати дитину допомагати варто систематично, а не час від часу, обов’язково потрібно контролювати виконання завдання і, звичайно, хвалити і підкреслювати важливість того, що малюк робить. Відсутність систематичної праці у дитини – одна з найсерйозніших помилок у вихованні. Причому не тільки у вихованні любові до праці. Систематична робота по дому та наявність у дитини обов’язків, за виконання яких відповідає він сам, допомагає виховати в маленької людини таку важливу якість, як відповідальність, і майбутній помічник вчиться працювати сумлінно й охоче.

Якщо те, що ваш помічник вирішив виконати, зовсім неможливо доручити малюкові (раптом чаду захочеться відремонтувати розетку, або вкрутити лампочку), не забороняйте йому цього робити, терпляче поясніть, з яких причин цю справу не можна виконати, і переведіть його увагу на інший вид діяльності . Завжди заохочуйте прагнення дитини до творчості. Залучайте її до спільного приготування їжі, нехай вона проявить свої гастрономічні здібності, можливо, в майбутньому ваш малюк не раз порадує вас кулінарними шедеврами, і ви з радістю будете згадувати хвилини, коли маленькі ручки великого кулінара зліпили свій перший пиріжок під вашим чуйним керівництвом. Привчіть малюка прибирати за собою ліжко і доглядати за кімнатними рослинами – ці заняття дуже легко перетворити на захоплюючу гру, яка все доросле життя буде приносити вашому чаду приємні спогади. Звичка працювати буде при нагоді малюкові зовсім скоро: школа не за горами, а старанне навчання вимагає любові до праці, відповідальності та звички добре виконувати свої щоденні обов’язки. Виховуючи в дитині любов до праці, ви по цеглинці допомагаєте йому будувати своє успішне майбутнє. Працьовитість допомагає дитині підвищити самооцінку, у малюка з’являється впевненість, що він може багато чого, і може робити це добре, а це обов’язково позитивно позначиться на його дорослому житті.